На мою думку, це був найголовніший день за всю практику, за ці дві неділі. Нарешті ми працювали з дітками! До того, ми просто сиділи на уроках, спостерігали, аналізували, знайомились з учнями, але ось з'явилась можливіть провести майстер-клас та особисто поспілкуватися з дітьми, вже у вигляді починаючих вчителів.
Ми з дівчатами зійшлись на тому, що вб'ємо одразу двох зайців, проведемо майстер-клас і тести разом. Чомусь від цього дня я очікувала більшого, але навіщо було очікувати?! Звичайно, це для нас було вперше, щось таке незвичайне, цілий клас саме тебе слухає. Це все чудово, проте тепер я чітко бачу наші недоліки, окремо свої недоліки, те що мені не сподобалось у цьому процесі. Ми тільки вчимося і на свої помилках треба удосконалювати свої вміння та навички.

По-перше, нам треба було чітко сформувати план своїх дій, окремо між нами і окремо перед дітьми, чітко говорити, що їм потрібно зробити. На прикладі звичайних тварин (зразки самі робили), учням потрібно було спочатку намалювати ескіз неіснуючої тварини, якої немає в природі, придумати самому, а потім прикрашати різниму крупами, ватою, сірниками, стружкою від кольорових олівців, можна було крупи розмальовувати фарбами, коротше кажучи - чим хочеш, дали повну та безмежну волю фантазії. Завдання цікаве, творче, але тут ми спідкнулись з іще однією проблемою.
По-друге, для дітей робота з крупами та фактурою була вперше. Напередодні ми спілкувалися із вчителем, все обговорювали, начебто все було добре. Діти малі, 3 клас, кардинально по-різному реагували на завдання. Комусь було цікаво та із захопленням фантазували, хтось був нейтральний, не зовсім знали, що їм малювати, а комусь зовсім не подобалось, бубніли собі під ніс: "Навіщо ми це робимо?! Це складно і взагалі не цікаво!", хоча працювали і кінцеві результати були доволі хороші, деякі просто раділи, що математики не буде, а замість неї будуть закінчувати роботи.

Спочатку діти соромились нас, все перепитували у Вікторії Миколаївни, а потім звикли до нас, і вже не відставали, просили допомоги, показували своїх тваринок та із задоволенням вигадували різноманітні історії про них.

Ось такі яскраві та незвичайні роботи юних талантів.

Проте був ще один момент, який мені не сподобався. Нам потрібно було обрати по одній дитині, щоб провести опитування. Було п'ять обранців, так званих щасливчиків, з якими ми спілкувались. Тут почався деякий хаос, хто ще закінчував свою неіснуючу тварину, хто вже закінчив і робив що хотів. Мені здалось, що іншим дітям теж було цікаво, що ми робимо, чому саме ці обранці. Часто підходили, дивились, слухали, хотіли відволікти увагу на себе, показуючи тваринок. А з іншого боку, як можна було по-іншому вчинити? Вивести дитину в коридор і там проводити тести - нісенітниці. До того ж вчитель була присутня на уроці, все бачила, але нічого не казала.
Отже, таким був день, коли я (разом з дівчатами) вперше проводила майстер-клас перед класом малих дітей. Були хороші моменти, були й недоліки. В майбутньому я буду звертати увагу на такі недоліки й помилки, виправляти і вдосконялювати.
По закінченню уроків, ми сфотографувалися на пам'ять з дітками і їхніми роботами. Сподіваюсь, їм сподобались ті два уроки, які ми проводили і завдання, яким займались.